Скронева епілепсія. Інформація для пацієнтів

Що таке скронева епілепсія? Який вигляда мють напади і що таке аура? Яке лікування є найефективнішим? Відповідає професор Урі Крамер (Ізраїль).

Нижче ви знайдете два корисні посібники для пацієнтів і батьків. У них простою мовою пояснюється, що таке скронева епілепсія, як її діагностують і лікують, і головне — які кроки допоможуть зробити життя пацієнта більш повноцінним.

Скронева епілепсія (Temporal lobe epilepsy, TLE) — це тип захворювання, за якого осередок патологічної електричної активності розташований у скроневій частці головного мозку. Вона належить до фокальної епілепсії, тобто напади починаються у конкретній ділянці мозку. Через типову сукупність ознак і симптомів цей різновид часто розглядають як окремий синдром з характерними рисами.

Захворювання може розвинутися у будь-якому віці, однак у дитячому віці частіше трапляються інші форми епілепсії, тому скроневу епілепсію відносно частіше діагностують у дорослих.

Фокальна скронева епілепсія

Причини розвитку захворювання

Скронева епілепсія може розвиватися з різних причин:

• генетична схильність;
• черепно-мозкові травми та ушкодження мозку;
• кисневе голодування мозку (гіпоксія) під час пологів;
• вірусні або бактеріальні інфекції, що уражають тканини мозку;
• порушення обміну речовин (наприклад, розлади обміну глюкози та інших речовин, що впливають на роботу мозку).

Коли причиною стають структурні зміни чи порушення функції мозку (пухлина, дисплазія тощо), говорять про симптоматичну скроневу епілепсію.

Симптоми скроневої епілепсії

Клінічні прояви різноманітні. Типовий напад триває від однієї до двох хвилин, але можливі коротші (5–10 секунд) чи довші епізоди (до 10 хвилин). Напади можуть бути з судомами або без них.

Основні типи нападів, характерні для цього захворювання

• Фокальний напад. На відміну від тоніко-клонічних, що охоплюють усе тіло, фокальні судоми обмежуються окремою ділянкою. За локалізації осередку у скроневій частці можливі мимовільні рухи обличчя, очей або рота. Напади можуть відбуватися з порушенням свідомості або без нього і зазвичай тривають від кількох секунд до 1–2 хвилин.
• Абсанс. Частіше трапляється у дітей; характеризується коротким «завмиранням» із відключенням свідомості. На відміну від фокальних нападів, триває лише кілька секунд.

Після нападу (постіктальний період) хворий може відчувати втому або сплутаність свідомості).

Аура і дежавю при скроневій епілепсії

Ознакою скроневої епілепсії часто є аура — особливе відчуття перед нападом. Вона свідчить про початок нападу, але ще до його генералізації; свідомість збережена, тож пацієнт згодом може описати свої відчуття.

Після аури нерідко настає «завмирання». Для нападів зі скроневої частки типовими є автоматизми — повторювані безусвідомлені рухи (терти долоню, облизувати губи тощо).

Тип аури залежить від точного розташування осередку в скроневій частці. Класичний приклад — «біль/незвичне відчуття, що піднімається, в животі». Частою є аура страху або дежавю — відчуття, що ситуація вже відбувалася.

Скроневих часток дві — права і ліва. В одній із них містяться мовні центри, відповідальні за сприйняття й відтворення звуків. Якщо напад починається тут, пацієнт може чути повторюваний звук або фразу, мелодію, не розуміючи їхнього джерела.

За ближчої локалізації до потиличної ділянки (зорові аналізатори) аура може включати звукові й зорові феномени — «бачення» неіснуючих об’єктів чи сцен. Такі на перший погляд фантастичні приклади пояснюються залученням зон слухової та зорової пам’яті.

Чим небезпечна скронева епілепсія

У близько 50% дітей і дорослих фокальний скроневий напад може перейти в генералізований із судомами. Судоми можуть уражати одну половину тіла (контралатерально до осередку) або поширюватися на все тіло. Під час таких нападів можливі травми від падінь чи ударів.

Періодичність генералізованих нападів у різних пацієнтів відрізняється — від разу на тиждень до разу на рік.

Часто різні фази одного й того ж нападу сприймаються як «різні види» нападів. Наприклад: вираз страху і біг до мами; страх і коротке завмирання з подальшим поверненням до гри; страх, завмирання, втрата свідомості і судоми. Усі ці прояви — частини одного скроневого нападу, який іноді генералізується.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу виконують:

• ЕЕГ (електроенцефалограму). Дозволяє виявити епілептичний осередок у скроневій області. Одного дослідження зазвичай недостатньо, тож потрібні додаткові записи (зокрема уві сні, тривале відео-ЕЕГ).
• МРТ головного мозку. Важливе для точнішої діагностики. Іноді виявляють структурні причини нападів (пухлина, коркова дисплазія тощо).

У більшості пацієнтів зі скроневою епілепсією на МРТ виявляють мезіальний скроневий склероз. Мезіальна частина скроневої частки відіграє ключову роль у пам’яті; тут розташований гіпокамп (за формою нагадує «морського коника»). На МРТ гіпокамп може бути зменшеним із підвищеним інтенсивним сигналом.

За наявності типової клініки скроневих нападів, епілептичної активності на ЕЕГ у скроневій області та МРТ-ознак мезіального скроневого склерозу діагноз вважають підтвердженим.

Лікування скроневої епілепсії у дітей і дорослих

• Медикаментозна терапія. Лікування починають із протиепілептичних препаратів; у більшості пацієнтів удається досягти хорошого контролю. Вибір ліків залежить від віку, типів нападів і переносності; іноді комбінують декілька засобів. Якщо два препарати у належних терапевтичних дозах не контролюють напади, епілепсію вважають фармакорезистентною. Підбір ліків продовжують, однак шанси на повну свободу від нападів стають невисокими.
• Кетогенна дієта (для дітей) і модифікована дієта Аткінса (для дорослих). Застосовують при фармакорезистентності для зниження частоти нападів під наглядом фахівців.
• Стимулятор блукаючого нерва (VNS). Малоінвазивна імплантація пристрою, що періодично стимулює блукаючий нерв і зменшує частоту та інтенсивність нападів, коли ліки недостатньо ефективні.
• Препарати на основі медичного канабісу (CBD). У деяких країнах використовують як додатковий метод при резистентності. Застосування регулюється законодавством.
• Хірургічне лікування. Пацієнти з резистентною скроневою епілепсією є кандидатами на операцію. За наявності МРТ-ознак мезіального скроневого склерозу й відповідних даних відео-ЕЕГ ефективність операції висока: свободу від нападів досягають орієнтовно у 70–80% випадків. За відсутності склерозу успіх очікують приблизно у 60%, однак рішення ухвалюють індивідуально з урахуванням картування мовних і пам’ятевих зон, щоб уникнути дефіциту.

Відповіді на часті запитання пацієнтів

Який прогноз при скроневій епілепсії?

Перебіг індивідуальний. Часто є стійкість до медикаментів, водночас хірургічне лікування дає високі шанси на повну свободу від нападів. Важливо своєчасно оцінити можливість операції.

Чи є зв’язок між фебрильними судомами в дитинстві та скроневою епілепсією?

У частини пацієнтів у дитинстві були фебрильні судоми (часто фокальні або тривалі). Є дані про їхній зв’язок із подальшим формуванням скроневої епілепсії, хоча причинно-наслідкові механізми (первинне ураження гіпокампа чи наслідок тривалих судом) ще обговорюють.

Чи пов’язані скронева епілепсія і шизофренія?

Зорові аури частіше притаманні епілепсії, слухові феномени можуть траплятися і при психічних розладах. Важлива відмінність — тривалість і послідовність подій: при епілепсії аура триває секунди і змінюється нападом; при психічних розладах подібні відчуття можуть тривати значно довше без наступного судомного епізоду.

Скільки живуть зі скроневою епілепсією?

За належного контролю нападів тривалість життя зазвичай не зменшується. Без лікування можливі травми та ускладнення, що погіршують якість життя.

Чи виліковна скронева епілепсія?

Не завжди, але її можна ефективно контролювати. Частина пацієнтів досягає тривалої ремісії завдяки правильно підібраним лікам, дієті або хірургії; при резистентності розглядають VNS та інші методи.

---

---